- блюзнір
- (той, хто зневажає, поганить що-н. святе), осквернитель (перев. з додатком у Р. в.), святотатець, святокрадець
Словник синонімів української мови. 2014.
блюзнір
Смотреть что такое "блюзнір" в других словарях:
блюзнір — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
блюзнір — а, ч. Той, хто чинить блюзнірство … Український тлумачний словник
блюзнірство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
блюзнірський — прикметник … Орфографічний словник української мови
блюзнірський — а, е. Прикм. до блюзнір. || Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок. || Який виражає зневагу до чого небудь святого, високого і т. ін.; цинічний … Український тлумачний словник
блюзнірство — а, с. Зневажання чого небудь святого, високого і т. ін.; цинізм … Український тлумачний словник
блюзнірство — (зневажування, опоганювання чого н. святого, глибоко шанованого), святотатство, святокрадство … Словник синонімів української мови
по-блюзнірськи — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
по-блюзнірському — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
блюзник — а, ч., діал. Блюзнір, цинік … Український тлумачний словник
